Ткаченко Тетяна Володимирівна
кандидат пед. наук, професор, зав. каф. вокально-хорової підготовки вчителя Харківського Національного Педагогічного Університету ім. Г.С.Сковороди
В.О. Сухомлинський щодо значущості музики й співу в гармонійному розвитку особистості
Зміст статті присвячений проблемі значущості музики й співу на становлення особистості, глибокому впливу її на гармонійний розвиток дитини.
Педагогічна спадщина видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського безумовно залишається актуальною і сьогодні та широко використовується багатьма педагогами не лише нашої країни, але й в усьому світі.
Василь Олександрович Сухомлинський був одним з перших українських педагогів, який комплексно вивчав та масштабно впроваджував засоби мистецтва у художньо-естетичному розвитку дітей всіх вікових груп. Педагогічні поради В.О. Сухомлинського щодо гармонійного всебічного розвитку дітей пройшли довгий шлях від надання конкретних порад щодо виховання дітей засобами мистецтва («Серце віддаю дітям») до створення цілісної, авторської, оригінальної, самобутної системи гармонійного виховання у Павлиській середній школі («Павлиська середня школа»). Сухомлинський писав, що одним із засобів гармонійного розвитку особистості, формування її культури є музика. Вона збуджує думки і почуття, викликає натхнення і насолоду, збагачує духовний світ людини, адже «музика – це джерело думки…, музика – це найсприятливіший фон, на якому виникає духовна спільність вихователя і дітей» [3, c. 66].
В. Сухомлинський висловив думку, що кожна людина талановита і завдання вчителя полягає в тому, щоб знайти «ізюмінку» в кожній дитині.
Творча особистість формується тільки творчою особистістю, якій притаманні різноманітні емоції, почуття. Тому лише педагог- творець (особливо педагог музики й співу) може формувати активну, творчу особистість [1,c.20].
Не можна не погодитись з думкою видатного педагога В.О. Сухомлинського, що «виховання – творіння Людини» [5, c.191], а тому необхідна гармонія творіння Людини. Василь Олександрович був переконаний, що потенціал мистецтва тісно пов'язаний із художньо-естетичним і морально-етичним вихованням, що неможливо здійснювати гармонійний розвиток людини засобами мистецтва, не враховуючи досвід минулих поколінь. Впевненість, вірність певним ідеалам неможливі без високої емоційної культури, доброзичливості, гуманізму.
«Об’єкт нашої праці – найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується – розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, самосвідомостю. Найважливіші інструменти нашого впливу на духовний світ школяра – слово вчителя, створення обставин. У яких найяскравіше виражаються почуття»[4, c. 65 ] .
Видатний педагог порівнював мистецтво з часом і простором, в якому живе краса людського духу. На власному практичному досвіді він переконувався, що мистецтво випрямляє душу людини як гімнастика тіло. В.О. Сухомлинський підкреслював, що пізнання навколишнього світу не може бути безпристраним, беземоційним. Твори музичного мистецтва утверджують в душі молоді почуття краси. Краса – могутній засіб виховання чутливості душі. [4, c. 414] Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає естетичну насолоду. Педагог вказував, що дитяча душа однаково чутлива і до рідного слова, і до краси природи, і до музичної мелодії. Донесені в ранньому дитинстві до серця маленької людини багатогранні відтінкі людських почуттів, зможуть підняти її на такий щабель культури, якого вона не досягне ніякими іншими засобами і в інші періоди життя. У роки дитинства, отроцтва особливо важливо, щоб дитина знайшла, відчула, усвідомила в собі красу, пережила захоплення красивим, людським в самій собі. Через красиве – до людського. Серед засобів виховання дітей краса стоїть на першому місці. [3, c. 151] .
Одним з провідних видів мистецтва, що має великий вплив на людину, В.О. Сухомлинський вважав музику: «Музика поєднує моральну, емоційну та естетичну сфери людини. Музика є мовою почуттів. Мелодія передає найтонші переживання, недосяжні слову. Музика починається там, де закінчується слово»[2, c. 410] .
Василь Олександрович Сухомлинський справедливо вважав першими та найяскравішими сторінками для читання мови почуттів народні пісні. Чарівною силою володіє народна пісня, що висловлює захоплення та величність природи (наприклад, українські народні пісні «Місяць на небі», «Ніч яка місячна», «Стоїть гора високая» тощо). Народна пісня, що увібрала в себе голос люблячого серця, захопленого, зачарованого красою жінки, виховує у молоді романтичне, чисте, благородне почуття ніжності. У павлиській середній школі естетичне виховання здійснювалося багатьма засобами, через систему різноманітних видів творчої діяльності: слухання музики, спів пісень, підготовку та проведення багаточисленних концертів, шкільних ранків, вечорів, свят родин, гру на музичних інструментах (у шкільному оркестрі, в інструментальному ансамблі, у сольному виконанні, у музикуванні у вільний час: «В тихие зимние вечера мы слушали песню А. Лядова «Колыбельная», созданную по мотивам народной русской колыбельной песни…Дети услыхали в «Колыбельной» не только размеренное покачивание люльки, а и тихое, спокойное дыхание ребенка, нежное, бережное прикосновение рук матери к детскому телу. Нет слов, какими можно было бы передать материнские чувства, выраженные в прекрасной мелодии этой песни. Они играют, волнуют сердца подростков. При помощи музыки мальчики и девочки познают глубину, тонкость, сердечность отношения человека к человеку…» [2, c.411].
У своїй практичній роботі Василь Олександрович Сухомлинський використовував методику, яка забезпечувала належну якість навчально-виховного процесу. Він будував її на повазі, терпінні, на використанні природних даних кожної дитини, врахуванні особливостей її емоційної сфери. У наш час погляди В.О. Сухомлинського мають не меншу актуальність, ніж за життя видатного педагога. Адже перед педагогами стоїть віковічне завдання – виховувати молоде покоління, яке має високі якості особистості та міцні знання.
